ЛЬВИНИЙ РОЗДІЛ
Павло Білецький-Носенко
Міщани, той з села, той з гаю чи й з рокіт,
В товаришество зі Львом-вельможей поєднались,
Єдиностайне так собі обов’язались,
Щоб рівні всіх були – чи шкода, чи й бариш;
Ніхто б собі не бгав од зября в долю більш.
Якось Олень попавсь Собаці у тенета.
І, сподіваючись і шкурки, і бенкета,
Шамнула звати всіх,
і Лев ділить прибіг.
Що всіх четвірка їх,
Лев зараз зрахував на кігтях без помилки
Й здобичу розідрав на стільки.
Взяв кращу собі із головою часть. -
Се мні, - казав, - я Лев, за те ж и маю власть;
І об сьому ні слова;
Другую чверть улова
Беру собі ж за те, що я між вас
І всіх звірей грізніший;
До третьої всім зась!..
Чи чули? Се за те, як бачте, я міцніший,
Хто дужчий, той і прав.
А сей шматок четвертий
Чи тілько б хто зайняв,
То буде сам пожертий.
Еще про:
| < Предыдущая |
|---|