Діти змалку чують навколо себе українську й російську мови. Двомовність у нашій країні — історичне явище, породжене розв'язанням національного питання. В багатьох сім'ях, поряд з рідною мовою, діти з дошкільного віку засвоюють російську мову.
Фахівці вважають, що основна проблема двомовності пов'язана з боротьбою за культуру мовлення обома мовами. Але окремі батьки недбайливо ставляться до мови дітей, не звертають їхньої уваги на відмінні й схожі риси в двох близько споріднених мовах. Це призводить до того, що дошкільнята, розмовляючи українською мовою, часто вживають русизми або ж, навпаки, розмовляючи російською мовою, вдаються до українізмів. Так, у мовленні дітей українською мовою найчастіше трапляються такі помилки.
Відсутність чергування г, к, х — з, ц, с в іменниках жіночого роду на -а, -я в давальному і місцевому відмінках однини (на картинкі— замість «на картинці», в рукі — замість «в руці»).
Вживання російського суфікса -овн- в іменах по батькові іменників жіночого роду замість українського -івн- (Марковна, Михайловна, Петровна — замість «Марківна, Михайлівна, Петрівна»).
Змішування прийменників «к» і «до» (к морю — замість «до моря»).
Вживання в українській мові російської стверджувальної частки да замість українських так, еге ж (Сашко, ти іграшки склав? Да, склав, —замість «так, склав»).
Перенесення російських слів в українську мову, вживання змішаних фраз, спотворення значення слова (дівчинка стирає — замість «пере»; я буду закалятися — замість «загартовуватись»).
Створення нових слів на основі змішування граматичних форм російської та української мов (збережовая каса — замість «ощадна каса»).
Змішування голосних і приголосних звуків у схожих словах російської та української мов (медвідь—замість «ведмідь», воробець — замість «горобець»).
У мовленні дітей російською мовою спостерігаються такі помилки.
Змішування дієслівних суфіксів -оват-, -еват- з -уват-, -юват- (ночувать, замість «ночевать»).
Неправильне закінчення дієслівних форм у третій особі однини, замість твердої основи -т- вживають м'яку -ть- (кормить — замість «кормит», з наголосом на -о-).
Неправильне чергування приголосних звуків у дієсловах:
а) г, к із ж, ч в першій особі однини і третій особі множини (бежу —замість «бегу», печу —замість «пеку»);
б) в — бл, в — вл, м — мл, п — пл, ф — фл у третій особі множини (люблят, куплят —замість «любят, купят»).
Вживання українського прийменника «поза», часток «нехай», «хай», «хоч», «хоч би» (поза домами, поза кустами — замість «мимо домов и кустов»; хай отдаст мне мяч — замість «пусть отдаст мне мяч»).
Спостерігається також, як і в українському мовленні, створення нових слів (вправди, тягнут-потягнут), перестановка звуків в словах (ведмедь, кошонок), змішування наголосів (спала), вживання фонетично українізованих слів (п'ять — замість «пять»).
Основною причиною вказаних помилок є неусвідомлене користування дошкільника обома мовами в тих сім'ях, де батьки володіють і розмовляють паралельно як однією, так і другою мозами.
Помилки закріплюються через наслідування не завжди правильній мові дорослих та відсутність постійного контролю батьків за мовою дитини.
Якщо ж своєчасно протягом дошкільного віку батьки не звернуть належної уваги на такі помилки, це може негативно позначитися на навчанні в школі, привести до помилок на письмі.
У двомовних сім'ях (коли батько, скажімо, розмовляє українською мовою, а мати чи бабуся — російською) батькам слід бути особливо уважними до своєї мови і мови дитини. Постійно наголошувати увагу дитини на тому, якою мовою вона вживає слово, спонукати її до контролювання власного мовлення. Наприклад, хлопчик (розмовна мова — українська) говорить: «Мамо, Оля взяла спички, хоче палити бумагу». У реченні дитина використала два російських слова «спички» і «бумагу». Помилка потребує негайного виправлення. «Олесь, ти якою мовою розмовляєш? Як слід сказати «спички» і «бумага» українською мовою? А тепер повтори знову все речення правильно». Або дитина звертається до татка з проханням: «Папа, хай Олег отдаст мне мяч, скажи ему». Батько повинен одразу ж виправити помилку і пояснити: «Ти ж звертаєшся до мене російською мовою, а в російській мові немає слова «хай», це слово слід говорити в українській мові, а в російській мові є слово «пусть». Повтори все речення правильно».
Постійний контроль дорослих за мовою дітей привчає їх бути уважними до власного мовлення і мовлення інших.
У двомовних сім'ях діти повинні чути чисту, літературну як російську, так і українську мови. Для цього батьки мають читати дитині дошкільного віку художні твори обома мовами. Після читання оповідання чи казки обов'язково з'ясувати, як зрозуміла дитина зміст художнього твору шляхом запитань на тій мові, якою читається книжка. При цьому і від дитини слід вимагати відповіді відповідною мовою, російською чи українською.
Чіткому розмежуванню слів російської та української мов сприяють дидактичні вправи типу «Назви слово другою мовою». Мати, батько чи бабуся називають слова українською мовою (панчохи, спідниця, кошик, стіл), а дитина — російською (чулки, юбка, корзина, стол). Потім дорослі називають слова російською мовою (зонт, стакан, бутылка), а дитина—-українською (парасолька, склянка, пляшка).
Дошкільник повинен знати напам'ять вірші російською і українською мовами, загадки, прислів'я, приказки.
Шляхом систематичної роботи батьків над виправленням граматичних помилок в мові дітей можна зменшити кількість несвідомих змішувань в усному мовленні, привчити дітей контролювати свою мову.
А.М. Богуш
"Розвиток мовлення дошкільників у сім’ї"
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|
